Невдовзі літні канікули, пора веселощів, розваг, яскравих свят і метушливих днів. Для когось це радість і життя, сповнене пригод. А хтось, похнюпившись, сумує про розлуку зі школою. Сум в очах, поганий апетит, замкнутість і мовчазливість – можливо, це КОХАННЯ?
У періоді молодшої школи для діток найбільш характерні почуття симпатії і прихильності одне до одного. Але діти думають, що відкрито виявляти почуття – непристойно, тому симпатія може виявлятися у формі «негативу». Згадайте, як хлопчики б’ються з дівчатками, смикають їх за коси тощо. Це дає їм можливість привернути до себе увагу обранця й водночас уникнути насмішок або підколів від однокласників. При цьому ці почуття позбавлені компонента сексуального потягу, закоханій дитині достатньо уваги обранця.
Підліткова закоханість часто виникає в період статевого дозрівання, і це новий етап розвитку чуттєвої сфери вашої дитини. Це дуже важливий етап, бо почуття вже можна охарактеризувати як перше повноцінне почуття кохання. Закоханій дитині вже не вистачає простої уваги, виникає потреба в тілесному контакті: обіймах, поцілунках тощо.
Від того, як складуться стосунки у вашої дитини з її першим коханням, залежать її майбутні стосунки з усіма партнерами. Перше кохання – це дуже сильне емоційне переживання. Багато дорослих, згадуючи своє перше кохання, описують його як неймовірно сильні почуття, порівняно з яким навіть серйозні наступні почуття здаються менш гострими. Образа чи злість, що залишилися після першого нерозділеного кохання, впливають на всі подальші стосунки. Дівчинка, яку покинув її перший хлопець, і якій було складно це прийняти, може перенести страх бути покинутою на решту стосунків. Хлопчик, якому відмовила кохана, може неусвідомлено намагатися помститися всім своїм майбутнім дівчатам, завдаючи їм болю. Тому батьківська підтримка і розуміння в ситуації першої закоханості дуже і дуже важливі.
Що робити, якщо ваша дитина закохалася?
- Дозволяти дитині відчувати це почуття.
- Обговорювати з нею її почуття тільки в тому випадку, якщо вона про це проситиме.
- Підтримувати, якщо її почуття не виявилося взаємним. Кращою підтримкою юного закоханого буде розмова про його переживання, надання можливості висловитися, виговоритися.
- Давати дитині дорослішати і визнавати її право на стосунки з протилежною статтю. Навіть якщо, на вашу думку, ще зарано.
- Обов’язково говоріть вашій дитині, що вона приваблива. Позбавте її нерішучості і збентеження. Розкажіть про своє перше кохання і підкажіть, як можна запросити обранця чи обраницю на побачення, на який фільм піти, що подарувати.
- Якщо кохання взаємне – порадійте. Допоможіть підібрати потрібні слова. Разом зі своєю донькою/сином знайдіть у гардеробі одяг, що підходить для романтичної прогулянки.
Чого не варто робити, якщо дитина закохалася?
- Критикувати її обранця (обраницю). Навіть якщо ви розумієте, що ці стосунки приречені на невдачу, не варто переконувати в цьому вашу дитину. Ви станете ворогом на час, поки стосунки складаються вдало. Якщо ж вони закінчаться провалом, то дитина замкнеться у своїх переживаннях, щоб не вислуховувати нотацій: «Я ж тобі казала …».
- Намагатися переконати дитину в тому, що її почуття несерйозні. Це вам може здаватися, що ще рано відчувати серйозне кохання, але для вашої дитини немає нічого важливішого за це почуття.
- Підтримувати висловлюваннями: «Не переживай!», «Не хвилюйся так!», «Все буде добре» тощо. Краще проговорити її почуття: «Ти почуваєшся самотньо», «Тобі сумно» та ін.
- Влаштовувати прискіпливі допити й насміхатися з дитячих почуттів.
- Допомагати тоді, коли про це не просять. Іноді дитині треба дати можливість самостійно розібратися, як варто поводитися, а як ні. І ваша допомога може в цьому питанні лише нашкодити.
- Надмірний контроль і цілодобовий нагляд із вимогою звіту про події означатиме вашу недовіру і може розбити перспективний союз, і ви станете винуватцем.
Кохайте і будьте коханими! Згадайте своє перше кохання. Швидше за все, ви теж дивилися на об’єкт своєї ніжності здалеку, не наважуючись підступитися ближче. Ви пригадуєте, як вам була потрібна підтримка старших товаришів? Ви дуже хотіли поговорити про це зі своїми батьками і, можливо, зустріли відсіч? Згадайте, можливо, вам було дуже прикро? Тож не ображайте своєї дитини! З нею подібне відбувається вперше, вона не знає, як поводитися, що треба робити. У цьому віці діти дуже вразливі, і будь-який жарт може залишити серйозну психологічну травму, що потім розвинеться у важкий комплекс.
